ТРДК 2016. 4 тиждень. Online-освіта: як боротися із шахрайством студентів (за матеріалами статті).

Обговорення статті http://osvita.ua/vnz/high_school/32317/

Прочитавши статтю, я переконалась, що її тема є актуальною, не зважаючи, що термін її розміщення на сайті "Освіта" - листопад 2012 року.
1. Тези статті, які я підтримую:

• Навчання online поширюється швидкими темпами у світі і в Україні також. "Можливість навчатися, де і коли тобі зручно, – важлива перевага віртуальної освіти". 
• "У вищій освіті, поза сумнівом, настала "мережева епоха"
• "Щоб стати престижною, віртуальна освіта повинна знайти надійні способи оцінювати студентів, і боротьба із шахрайством – важлива складова цієї проблеми."
• Проте, "не треба думати, що дистанційні студенти шахраюють більше, ніж звичайні".
• "Студенти (...) зможуть написати підсумковий тест у будь-якому з тестових центрів міжнародної мережі. Студенти виконуватимуть завдання на комп’ютерах центру в присутності офіційних спостерігачів від університету. Випускники отримають спеціальний сертифікат, де буде зазначено, що іспит відбувався під наглядом."
• "Коли студенти влаштовуються на роботу чи вступатимуть у традиційний університет, вони повинні мати можливість довести, що вчилися самотужки".
• "Якщо мати достатньо велику базу запитань і відбирати їх для іспиту випадковим чином, так можна оцінити роботу десятків тисяч студентів з усього світу."
• "Однак тести передбачають автоматичне оцінювання, а це накладає певні обмеження на тип запитань і зміст матеріалу, який перевіряється."
• "Автоматичне оцінювання може видати вам кількість балів, але студенти хочуть почути відгук професора. І жодна технологія не здатна визначити, чи відповідає есе заданій темі."
• "Але найголовніше тут – битва за якість навчання і достовірне оцінювання".

Написання підсумкових тестів під наглядом двох, під кутом розташованих відеокамер також є реальністю. У грудні 2015 року відбувся ІІІ (Всеукраїнський) етап конкурсу "Класний керівник року". Після заочного перегляду членами журі блогів та веб-сайтів педагогічних працівників, які стали переможцями обласних етапів конкурсу (по 1 особі в кожній з 3-х номінацій від області) було обрано, здається, по 7 осіб у кожній номінації (приблизно - 20 педагів), які далі мали писати тестову перевірочну роботу в певний визначений час у режимі online. Умови: окреме приміщення; наявність у приміщенні лише однієї людини; 2 веб камери, розташовані під певним кутом, які дозволяють відстежувати самостійність роботи конкурсантів; за умови переривання звязку з будь-яких причин - результат не враховується.
Від Харківської області участь у такому тестуванні брала учитель Харківської гімназії № 6 "Маріїнська гімназія", яка потім, змагаючись очно, посіла І місце у своїй номінації...
При цьому - вкрай великим було психологічне навантаження людини.
Таким чином, ця технологія також є реальною. Але, як на мене, потребує певного оснащення; можливо, додаткової кількості спостерігачів (якщо одночасно тестування проходить велика кількість студентів) тощо. Тому, думаю для перевірки знань тисяч людей, що навчаються через MOOC, в реаліях нашого суспільства така технологія поки що  є неможливою і недоречною. Якщо ж такі випробування проводити у спеціально обладнаних аудиторіях, то чим це буде відрізнятися від проведення сучасного ЗНО під наглядом спостерігачів?

2. Тези статті, які я не підтримую, чому

• "Щоб студент не шукав підказок у мережі, його комп’ютер можна заблокувати". Сьогодні, за наявності гаджетів у кількості більше одного на кожну людину, це не є дієвим засобом.
• "Кодекс честі" – це етичний підхід, заснований на обіцянці вчитися чесно". Думаю, що сьогодні у нашому суспільстві цей підхід є утопічною, "старомодною та низькотехнологічною формою боротьби з шахрайством" і покладатися тільки на цю форму є безглуздим. Честь - це особистісна категорія: вона чи є, чи її немає. І говорити про кодекс честі групи різних людей, тим паче - цілого навчального закладу... меншою мірою, виглядає не правдоподібно (як свідомо уникати проблеми, бути в "рожевих окулярах" чи жити примарами). 

3. Моє бачення вирішення запропонованої проблеми

• "Coursera експериментувала зі взаємним оцінюванням, коли студенти ставлять оцінки одне одному за критеріями, які встановлює викладач. Цей метод дозволяє оцінювати великі групи, але викладачам доводиться покладатися на сумлінність студентів." Ця технологія гарно працює у початковій та середній школі, до того ж діти при цьому набувають навичок оцінювання. Але, коли мова йде про видачу дипломів чи сертифікатів університету (які дорівнюються диплому), оцінювання знань випускників можна було б здійснювати завдяки експертному оцінюванню (наприклад, роботу кожного студента оцінюють 10 його колег за критеріями, які встановив викладач. Бал за роботу є середнім арифметичним цих експертних оцінок. Такий підхід міг би у більшій спепені забезпечувати об*єктивність оцінювання, зменшуючи роль несумлінних і, одночасно, занадто прискіпливих студентів).
• Формування мотивації та ціннісних ставлень до навчання, отримання нових, життєво та професійно важливих знань, умінь, навичок, компетенцій як засобу життєвої саморозвитку та самореалізації в учнів початкової - середньої - старшої школи і далі. Людина, для якої знання є цінністю, не потребує завищеної оцінки, оскільки об*єктивна оцінка - є показником власного розуміння проблеми, є підставою для визначення подальших дій, формування траєкторії особистого розвитку тощо.
• Забезпечення якості освіти (будь якої, на всіх рівнях) за рахунок кардинальних змін (позбавлення старих неефективних методів і форм навчання; упровадження нових, з доведеною ефективністю, технологій, навчання; оновлення на рівні світових стандартів матеріальної бази навчальних закладів за рахунок державних і позадержавних проектів, грандів тощо; підвищення фахової компетентності та особистісної відповідальності викладачів ВНЗ тощо - "и тут Остапа понесло": мрії про шляхи досягнення досконалості в освіті завжди призводить до загрузання в утопічному болоті). Разом із тим, я вважаю, що все вирішує ОСОБИСТІСТЬ: я можу впливати на будь-які процеси на своєму місці, саме я можу змінювати на краще світ, змінюючи у першу чергу себе, свої ставлення до проблеми, починаючи КОМПЕТЕНТНО запроваджувати нові підходи, нові технології, ефективні форми, не бути байдужою, не виявляти шахрайство и не підтримувати його тощо.

4. Інші питання, що можуть виникати в цьому напрямі:

• Формування ціннісних ставлень студентів до набуття знань та об*єктивності оцінювання.
• Якість освіти (навіть за умови сумлінного навчання студента).
• Застосування сучасних методів і технологій (наприклад тих, про які йдеться у http://proxima.iet.open.ac.uk/public/innovating_pedagogy_2015.pdf) у дистанційному навчанні.

Переглянувши дописи колег у форумі, я залишила свої коментарі до деяких тем. Проте, і для себе взяла деякі цитати і думки колег (у більшій степені ті, з якими я погоджуюсь). Дозволю собі навести ці цитати, за потреби, залишивши коментарі:

Цитати з форуму	Коментарі (О.К.)
Степан Лабудько: Пригадаймо заочну форму навчання (ЗН), яка ще існує у деяких ВНЗ і поступово трансформується у дистанційну (ДН). Як виконували студенти-заочники контрольні роботи? Хто виконував самостійно, а дехто - за гроші. Така ж  ситуація може бути і в дистанційному навчанні. Як на мій погляд, то у ДН шахрайства зараз менше, ніж було у ЗН.	Я у своєму житті закінчила 3 ВНЗ, і форми навчання були різні: ─    вечірня; ─    очно-заочна (три дні на тиждень - аудиторні заняття); ─    заочна. До того ж, дистанційно я також навчалася (2015). Шахрайство і навчання за гроші є будь-де (очна форма нічим у цьому питанні не краща за заочну). На мій погляд, все залежить від студента (його мотивації, пріоритетів, цінностей, життєвих цілей). А у дистанційному навчанні шахрайства менше доти, поки воно не є обов’язковим (наприклад, як обов’язковий компонент курсів підвищення кваліфікації)
Демидова Анастасия: В целом мне кажется, проблема оценивания не является ключевой для дистанционного обучения. Во-первых, дистанционное обучение подходит исключительно для тех людей, у которых все в порядке с самоорганизацией и мотивацией. Во-вторых, для нашей страны такое обучение является непривычным, нетрадиционным, а потому не рассматривается всерьез.	По поводу самоорганизации и мотивации – абсолютно согласна. «…для нашей страны … является непривычным, нетрадиционным» - я бы сказала: пока широко не распространенным. Но, уверена, – это - ПОКА!
Валентина Бабійчук: Оцінювання посилює мотивацію до самоосвіти  й відіграє важливу роль у конкурентноздатності на ринку праці. Якщо шахрайство і не можна буде повністю викорінити, то пом’якшити, якщо не мінімізувати його наслідки, можна буде за рахунок розвитку цілісності системи забезпечення якості освіти. В іншому разі - стан цієї системи може стати найслабкішою ланкою у протидії шахрайству.	Повністю згодна.
Валентина Бабійчук: Якось прочитала статтю «До європейської науки без чесності – зась» у якій йшлося про роботу круглого столу на тему «Академічна чесність як системна проблема вищої школи України», про результати дослідження, які представив ректор ХНУ Віль Бакіров стосовно шахрайства, що стосується також онлайн-освіти. До нечесних практик Віль Савбанович толерантно відносив: «академічне безкультур’я» студентів, плагіат, чужі «запозичення», нечесність при складанні іспитів, і готовність «купити» оцінку. Віль Бакіров також зазначав причини вищезазначених практик: ─    деформована українська академічна культура й нечесність, пов’язані зі стрімкою масовізацією української освіти як студентів, так і викладачів; ─    неефективна організація навчального процесу з перевантаженням студентів; ─    копіювання та «запозичення», сприймаються як норма, а не проблема з якою потрібно боротися і ЗМІ, і громадським активістам; ─    відсутність мотивації здобувати знання; ─    невиправдане перевантаження та перенасичення теоретичним матеріалом предметів відбирає у молоді час на самостійне виконання завдань; ─    бажання студентів просто «перебути» у ВНЗ і отримати диплом, а там – «якось буде»; ─    перенасиченість ринку праці дипломованою молоддю з вищою не якісною освітою; ─    відсутність розуміння того, що інтегруватися в європейський науковий простір без академічної чесності неможливо.	Також згодна. Ці тези є загальновідомими, проте за потреби їх можна використати як цитату
Александр Денисенко: Аналогия с комплексной плоскостью, по осям которой … И у каждого, – траектория в ней – своя… Если оглянуться, что делается вокруг… Невольно задумываешься, – не перегиб ли это, жаться к одной оси… Брезговать степенью свободы… В то время, как другие… И как на их фоне, других-то, выглядишь… Приведу пример. Пусть преподаватель (у нас – так) имеет один разрешенный к применению вариант задания.  Восемь, например, конкретных тестов (с четырьмя версиями ответов) и четыре задачи. Всем студентам раздаются совершенно одинаковые (с ксерокса) задания.  Почему? На одном задании, нам говорят «сверху», только и можно СРАВНИТЬ знания студентов. Ксерокс в заданиях – фактор, порождающий «ксерокс» в ответах. Чтобы РАЗЛИЧИТЬ знания студентов и при этом не выйти за установленные мне пределы одного задания с конкретным содержанием, придумал я два круга перестановок в задании: ─    в первом круге поварьировать расположением задач и тестов (всего 12 позиций); ─    во втором круге менять местами правильные и ложные ответы в тестах (8 тестов по 4 позиции в каждом).  В результате на одном и том же содержании было сгенерировано столько версий, различающихся расположением задач, тестов и ответов на них, одного и того же, по сути задания, сколько студентов. При распечатке этого разнообразия пришлось, конечно, перейти на принтер. И предусмотреть строчку, в которой студент, подписавшись, присоединит тем самым  свою личную версию задания к своему письменному ответу. Этих мер в моих условиях оказалось достаточно для ярко выраженного положительного эффекта РАЗЛИЧЕНИЯ знаний студентов. Вывод:  перспектива  борьбы с фальсификатом – в  вариативности и динамичности (возможно - индивидуализированных по форме) заданий  и  авторизации (в случае интернета - максимально надежной) тех, кто эти задания выполняет.	По-моему, совершенно замечательный пример креативного и не безразличного отношения преподавателя к профессиональным обязанностям. Один из моих ВЕЛИКИХ учителей (на которых мне в жизни везло), Колесник Ольга Борисовна (ИПО ХНПУ имени Г.С.Сковороды) использовала следующее: для закрепления знаний по изучаемой теме студенты домой получали тестовые задания. Например: Чувствительным отображением объективной реальности является: a)    память; b)   мышление; c)    ощущение; d)   представление; e)    воображение; f)    внимание. А в контрольной работе тесты были построены наоборот: Ощущение – это… a)    … b)   … c)    … и т.д. Подготовка таких тестов достаточно трудоемка, но зато, если студент дома работал, результат будет положительным. Такая работа и мотивирует, и способствует успешности студента.
Оксана Мнушка: "На каждого мудреца достаточно простоты". Получит такой "мудрец" диплом и дальше будет без работы. Работодатель, конечно же, посмотрит в диплом, но, потом, когда будет или продвигать по службе или увольнять :))) Я думаю, что мотивация студента и его стремление получить престижный диплом как средство для успешного трудоустройства – лучший способ противостоять мошенникам. Скорее всего, лучшим способом является очный экзамен на платной основе. Что это дает? 1. Первоначальный отсев авантюристов и мошенников. 2. Стимул к обучению и стремлению получить реальные знания. 3. Защита университетом своего имени. 4 Недостаток – ограничение возможности получить диплом людей с низким доходом.	Полностью согласна. Экзамен на платной (более-менее доступной) основе – это еще и показатель приоритетности знаний в системе ценностей человека. Не уверен в качестве знаний – платить не будет! Но проблему взяточничества так не решить.
Александр Мордовцев: Представлю на обсуждение несколько тезисов решения проблемы: а) увеличить долю творческих заданий, которые оценивает не компьютер, а руководитель курса; б) тесты должны быть тоже максимально творческими, то есть не быть вопросами по конспекту; в) максимально жесткое ограниченное время для решения поставленных заданий.	С творческими заданиями я согласна, с жестким ограничением времени – не очень (творческие задания требуют осмысления). Жесткое ограничение времени может существенно снижать успешность людей с флегматичным или меланхоличным типом темперамента. Им требуется большее количество времени, чтобы «настроиться», но результат и качество работы часто того стоят.
Вячеслав Попов На мою особисту думку проблема випливає з помилки концептуального підходу. Перед відповіддю на питання "як вчити?", слід відповісти на питання "для чого вчити?". В цьому випадку діє наступний механізм. Студент не буде шахраювати, якщо усвідомить, що отримані знання дадуть йому суттєву конкурентну перевагу на ринку праці. Буде готовий пристойно платити за освіту. І вже точно не буде шукати того ненажерливого викладача який хоче продати диплом за "шматок сала". Викладач також не буде шахраювати бо той самий студент йому це не дозволить. В дистанційному навчанні небезпечніше шахрайство викладача ніж студента.	Повністю погоджуюсь. Але (на мою думку) це знову ж таки питання формування особистісних цінностей та пріоритетів.
Анна Лунёва: На мою думку, вирішення цієї проблеми лежить зовсім в іншій площині – у площині самомотивації студента. В розвинених країнах починають діяти Національні системи кваліфікацій. Головна ідея, реалізована у цьому підході, така: не має значення, яке формальне навчання людина отримала (кількість годин, проведених у навчальних аудиторіях, програми, правила, процедури), важливий підсумок — що саме вона вміє робити і наскільки добре. Схожих результатів можна досягти різними способами: навчаючись на стаціонарі, чи дистанційно.	Що саме вміє людина робити і наскільки добре – завжди мало вирішальну роль. Проте, в нашому суспільстві й досі – «без бумажки ты -…».
Оксана Яковенко: Відсутність реальної конструктивної перевірки на авторство кожної висловленої думки у науковій спільноті від студента до професора на рівних умовах робить нас заручниками формальної системи освіти, де кількість переважає над якістю.	Я також – проти плагіату! Але за культурне цивілізоване (з посиланням на авторів) використання відкритих освітніх ресурсів.
Наталья Воевутко: Жульничество студентов обусловлено несколькими факторами, одним из которых является огромный объем информации, которым должны они овладеть, а после чего еще и применить. И все это - в короткие сроки. Сколько дисциплин в семестре у нашего студента? Уровень сложности? Какова подача материала? Сколько текста из лекции можно выкинуть? Какие знания можно применить? Все это касается среднестатистического студента, который хорошо учится (зачастую лише "відтворює інформацію"). Тех, кто учится сам и "мучает/достает" преподавателя - единицы. Какая радость, когда их половина в группе!	Согласна! Подходы и содержание необходимо пересматривать, модернизировать. Часто старые подходы типа «количеством, а не качеством» ставят студента в условия, где жульничество – почти единственный способ решить проблему. А студенты, которые учатся сами и «мучают» преподавателей, являются стимулом к развитию компетентности преподавателей. С ними интересней. У плохих преподавателей – все студенты плохие. Как звенья одной цепи.
Иван Резниченко: Стоит полагаться на цели студента: если ему нужен диплом, то он спишет в любом случае; если знания - то постарается максимально честно выполнять задания.	Во истину так и есть!
Наталья Волошенко: Тестовые задания - это очень удобно, в первую очередь, для преподавателя - бережется драгоценное время, можно оценить по шаблону, особо не напрягаясь. Но вопрос в том, являются ли тесты эффективным способом оценки именно знаний студента. С помощью тестов можно оценить память студента, но зачем нам это? Знание складывается из понимания проблемы. Поэтому, на мой взгляд, эффективными будут задания, которые требуют от студента анализа, творческого поиска, рассуждения. Выполнить такие задания путем поиска и копирования информации из интернета невозможно. Таким образом, преодолевается один из аспектов жульничества студентов, о котором говорилось в статье. Другая сторона медали - такие задания предполагают значительно большие затраты времени и для преподавателя. Тут нужно проявить творчество, чтоб составить интересные и эффективные задания. И, конечно же, проверять и оценивать такие задания сложнее, и времени требуется больше. Мой вывод таков - если преподаватель действительно заинтересован в проверке именно знаний и реальных результатов студенческой работы, ему нужно быть готовым работать самому. Много возможностей для жульничества у студентов там, где преподавателю лень заниматься проверкой результатов и знаний студентов.	Абсолютно согласна с каждым словом! Спасибо!
Наталья Волошенко: Дистанционное обучение - относительно новая форма работы. Но влияние внутренней мотивации я отмечала для себя еще при сравнении студентов дневной и заочной форм. Сначала меня удивляло, что некоторые заочники проявляют больше рвения и демонстрируют лучшие результаты, чем многие дневники. Но потом я поняла, в чем причина. На дневное многие поступают сразу после школы и зачастую потому, что "надо же где-то учиться". На заочное часто попадают люди с конкретными профессиональными целями. Они более осознанно выбирают специальность, часто для них это второе высшее образование. При наличии своих собственных целей студент и УЧИТСЯ, а не числится в вузе. Те же законы действуют и в дистанционном образовании.	СПАСИБО, просто реабилитация студентов-заочников!!! Из всех форм обучения, эта (по моему) – самая сложная. Полуторачасовая лекция, которая должна дать представление о предмете изучения. А дальше – сам! Иногда нет возможности ни уточнить, ни проконсультироваться. И счастье, если еще дают возможность выбрать тему контрольной работы, совпадающую с твоими профессиональными или другими интересами. А если – по номеру зачетной книжки?! И тогда писать надо о том, о чем ничего не знаешь и НИКОГДА не пригодится!!! Единственный выход – интернет, чтобы быстрее спихнуть! И кто в этом случае ориентируется на твои цели? Где вариативность обучения? Где личностная ориентированность с учетом 30 лет работы в профессии?
Наталья Волошенко: Ми не маємо права не зважати на шахрайство, бо тоді знецінюється наша праця, витрачений нами час, псується імідж закладу, який ми представляємо. Ми повинні шукати шляхи подолання студентського шахрайства безпосередньо у процесі навчання та заохочення студентів до активного самостійного навчання.	Так, дуже влучне обґрунтування.

Здається, нарешті - ВСЕ! А так хотілося проаналізувати статтю "швиденько".

Дуже дякую Володимиру Миколайовичу за цікаве завдання,
яке дає можливість роздумів про актуальне!

Дуже дякую колегам за цікаві думки та ідеї!

Бажаю всім здоровя, натхнення у навчанні і педагогічній праці!

І ще обна "свіженька" стаття стосовно проблем вищої освіти - переказ виступу Віля Савбіновича Бакірова, ректора Харківського національного університету імені В.Каразіна, під час Міжнародної конференції в Національній українській академії, Харків, 18 лютого 2016 року: 

http://www.sq.com.ua/rus/article/problema/bakirov_ob_akademicheskom_kapitalizme_i_proletariyah_umstvennogo_truda/